Доле моя, доле – ти куди поділась,
Невже в світі тая правда зовсім оголилась?
Невже в краю тім чарівнім мені ніде дітись?
Піду іншої шукати, воленьки напитись.
Перейду долини, подолаю гори,
Квіти по Дунаю пущу в Чорне море…
Краю мій безмежний, рідна Батьківщино!
Кращої не знаю - ти моя єдина.
Хай іще панують зайди гонористі,
Не зламають волі, бо думки в нас чисті.
Як би не воліли у дугу зігнути,
Ставить на коліна і накласти пута…
Непохитна постать відчуттям свободи,
Ненька Україна мине перешкоди.
І розправить крила – запанує знову,
Відчуття поваги верне людям новим.
І коханням чистим, як думки дівочі,
Всю ганьбу омиє, як сльозами очі.
Згинуть вороженьки, як роса на полі…
Не віддам ганьбити я своєї долі.
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 10327 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
