Любовью дорожить умейте,
Как просто Щипачев писал,
Согласна с ним,ее лелейте,
Романсы пойте,я певал(а).
Но это чувство не такое,
В душе тревога?Не болит,
Уверенна.Вошла в покои,
Где милость.Слово,как гранит.
Но вместе с тем Ты Слово-нежность,
Ты струн гитары перебор,
Ты для меня моя безгрешность,
Как с Богом давний разговор.
Спасал меня,но я бежала,
Ионой в центре страшных бурь была,
В ночи Иаковом с Тобой сражалась,
Но ко кресту рабой пришла.
Здесь у Голгофы тосковала,
Ты распят,я не дождалась,
Но Слово Божие шептало,
Во мне Любовью родилась.
Прочитано 8933 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чего ты не дождалась?? Бог всегда открыт для тех, кто Его ищет! Что-то тут не так...Здесь у тебя другая крайность: скачущий ритм. Перечислю строки выпадающие из общего ритма: 1.Где милость.Слово,как гранит. 2.Ионой в центре страшных бурь была 3.В ночи Иаковом с Тобой сражалась.
Надеюсь, что мои замечания помогут тебе писать гораздо лучше, чем раньше.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
